КЗКОР «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКА ЗОШ-ІНТЕРНАТ І-ІІІ СТУПЕНІВ»

Сценарій

конкурсу читців поезії Василя Симоненка

Вчитель української мови та літератури

Грицик Катерина Миколаївна

(Клас прикрашений вишиванками, рушниками, портретом ,  висловами із творів, трансляція фільму про життя і творчість Василя Симоненка)

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!

В. Симоненко

(звучить пісня «Виростеш ти, сину…»)

Ведучий. Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета – Ганна Щербань – працювала в колгоспі. Батько – Андрій Симоненко – покинув сім’ю, коли маленькому Василькові не було ще й року.

У 1942 р. Василь Симоненко йде у перший клас. Після початкової школи рік навчався в Єнківській семирічці, а потім перейшов у Тарандинцівську школу, яку закінчив у 1952 р. із «золотою медаллю». Василько був надзвичайно старанним і наполегливим у навчанні: «У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень», згадує вчителька.

Учень 4. Прости мені, земле, дурість мою.

Прости, коли щось не вмію.

Я дурість ледачу працею вб'ю,

Під зливою дум змужнію.

Літа не чекають. Мій шлях не легкий,

Спішу все пізнать й збагнути.

Прости мені, земле, коли не такий,

Як треба синам твоїм бути.

Ведучий. Вищу освіту В. Симоненко здобув у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті журналістики. Працював у газетах «Черкаська правда» (літпрацівник відділу культури), «Молодь Черкащини», «Робітнича газета». Навесні 1960 року в Києві був заснований Клуб творчої молоді, до якого активно долучився і В. Симоненко. Учасниками цього культурно-мистецького осередку також були Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші.

Улітку 1962 р. поета жорстоко побили працівники міліції. Це позначилося на здоров’ї поета. 13 грудня 1963 року Василя Симоненка не стало. Офіційна версія передчасної смерті – рак. Без батька залишився маленький син поета.

Учень 2. Не докорю ніколи і нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в 20 літ в моєму серці втома,

Що в 30 - смерті в очі подивлюсь.

Моє життя - розтрощене корито,

І світ для мене - каторга і кліть...

Так краще в 30 повністю згоріти,

Ніж до півсотні помаленьку тліть.

Учень 3. Немає смерті. І не ждіть - не буде.

Хто хоче жить, ніколи не помре.

І будуть вічно веселитись люди,

І танцювать дівчата в кабаре.

І в сіру ніч, коли мене не стане,

Коли востаннє римою зітхну -

Я не помру, лиш серце в грудях стане,

Схолоне кров, а я навік засну.

Ведучий. За життя вийшла лише одна збірка поезій В. Симоненка – «Тиша і грім» (1962). Посмертно були опубліковані такі збірки: «Земне тяжіння» (1964), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965). У 1995 році Василеві Симоненку посмертно присуджено Державну премію імені Т. Г. Шевченка.

Учень 5. Я хочу буть несамовитим,

Я хочу в полум'ї згоріть,

Щоб не жаліти за прожитим,

Димком на світі не чадіть.

Щоб не пекли дрібні образи,

Дрібненьку душу день при дні,

Я згоден вибухнуть відразу,

Неначе бомба навійні.

І диву дивному даюся,

Що з того користі катма:

Чомусь не лопаюсь, не рвуся -

Напевне капсуля нема.

(Фільм «Василь Симоненко. Я на світі такий один. Гра долі»)

Ведучий. Ми познайомились з життям і творчістю цієї видатної, непересічної людини. І сьогоднішній конкурс – це наша вдячність йому за велику душу і гаряче серце.

(ведучий зачитує Положення про проведення конкурсу читців творів Василя Симоненка (додаток 1); оголошується склад журі та учасників (додаток 2))

Конкурсант 1. Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,

сталить твій дух - тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

ніхто не зіб'є з власної тропи.

На ній і стій, і стій - допоки скону,

допоки світу й сонця - стій і стій.

Хай шлях до раю, пекла чи полону -

усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки-вік.

До нього змалку ти заповідався,

до нього сам Господь тебе прирік.

Конкурсант 2. Весняний вечір. Молоді тумани.

Неон проспектів. Туга ліхтарів.

- Я так тебе любила, мій коханий.

- Пробач мене - я так тебе любив.

І срібляться озерами долини,

шовковий шепт пригашених калюж,

мені ти все життя, немов дружина,

мені ти все життя, неначе муж.

- А пам'ятаєш? - Добре пам'ятаю.

- А не забув? Чи не забув? - О, ні.

- Здається, знову в молодість вертаю,

все наче увижається вві сні.

І першу зустріч? Першу і останню.

- А я лиш першу. Ніби й не було

минулих років нашому коханню,

не вір, що за водою все спливло.

- Не треба, люба. Знаю, що не треба.

Хай давні душі б'ються на ножах.

А єдиніться - предковічне небо

вам спільний шлях покаже по зірках.

Конкурсант 3. Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Конкурсант 4. Мріють крилами з туману

лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка

в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо,

не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,

Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Конкурсант 5.

Не одлюби свою тривогу ранню,

- той край, де обрію хвиляста каламуть,

де в надвечір'ї вітровії тчуть

єдвабну сизь, не віддані ваганню.

Ходім. Нам є де йти - дороги неозорі,

іде сизуваті в прохолодній млі.

Мам с де йти - па хвилі, на землі -

шляхи - мов обрії - далекі і прозорі.

Шумуйте, весни -дні, ярійте, вечори,

поранки, шліть нам усмішки лукаві!

Вперед, керманичу! Хай юність догорить -

ми віддані життю, і нам віддасться в славі!

Конкурсант 6. Сховатися од долі - не судилось.

Ударив грім - і зразу шкереберть

пішло життя. І ось ти - все, що снилось,

як смертеіснування й життєсмерть.

Тож іспитуй, як золото, на пробу

коханих, рідних, друзів і дітей:

а чи підуть крізь сто твоїх смертей

тобі услід? А чи твою подобу

збагнуть - бодай в передкінці життя?

Чи серцем не жахнуться од ознобу

на цих всебідах? О, коли б знаття...

Та відчайдушно пролягла дорога

несамовитих. Світ весь - на вітрах.

Ти подолала, доле, слава Богу.

На хижім вітрі чезне ниций страх.

Конурсант 7. Верни до мене, пам'яте моя,

нехай на серце ляже ваготою

моя земля з рахманною журбою.

Хай сходить співом горло солов'я

в гаю нічному. Пам'яте, верни

із чебреця, із липня жаротою.

Хай яблука останнього достою

в мої, червонобокі, виснуть сни.

Нехай Дніпра уроча течія

бодай у сні у маячні струмує,

і я гукну. І край мене почує.

Верни до мене, пам'яте моя.

Додаток 1.

Положення

про конкурс читців творів Василя Симоненка «Я на світі такий один»

1. Загальні положення

1.1. Це Положення визначає порядок та умови проведення конкурсу читців творів Василя Симоненка.

1.2. Конкретний час проведення конкурсу визначається відповідно до плану заходів вчителя.

1.3. Організатори конкурсу: Вчитель української мови та літератури, учні 7 класу.

2. Мета та завдання конкурсу

2.1. Мета конкурсу: залучити учнів до творчості В. Симоненка; розкрити красу його творчості, велич поетичного слова; виховати почуття патріотизму та поваги до своєї землі, минулого рідної країни.

2.2. Завдання конкурсу: надати поштовх до поглибленого вивчення та осмислення творчості поета; формувати в учнів бажання займати активну громадянську позицію на прикладі життєвого шляху поета.

3. Журі та учасники конкурсу

3.1. Функції журі:

- оцінювання виступів конкурсантів за визначеними критеріями;

- визначення переможців та призерів.

3.2. Критерії оцінювання:

- літературна мова, дикція;

- артистичність.

- рівень виконавської майстерності оцінюється за 5-бальною системою

3.3. До участі в конкурсі запрошуються учні 7 класу.

4. Нагородження учасників

4.1. Учасники нагороджуються грамотами та символічними подарунками.

Додаток 2

Конкур читців творів Василя Симоненка

Список учасників